Походження та період:

Китай, XVII – XVIII ст. (пізній Мін – Цін). Керамічна коробочка для пахощів (香合, коґō) – начиння японської чайної церемонії, у якому зберігають ладан/пахощі для обряду. Виконана у класичній формі «каса-усі» (笠牛) – лежачий бик (віл) із круглим крислатим капелюхом (笠) на спині. Вироблена в південному Китаї (регіон Фуцзянь / Чжанчжоу) за для експорту на японський чайний ринок. Типовий представник південнокитайської “народної печі”. Таке явище, як народні печі (domestic kilns, міньяо 民窑 – кит.) з’явилося у Китаї ще за доби Сун (X–XIII ст.), а у період пізнього Цін (XVIII – XIX ст.) набуло надзвичайно масовохо характеру. На противагу високоякісним імператорським печам (ґуаньяо 官窑 – кит.), народні печі були оріентовані на масове виробництво із невибагливими стандартами якості.

Матеріал і техніка:
Кочі-які (交趾焼) – низькотемпературна кераміка зі свинцевими глазурами яскравих кольорів (жовта, зелена, баклажанова, бірюзова), часто з рельєфними контурами, що розділяють кольори. Корпус вкрито теплою медово-жовтою глазур’ю з дрібним кракелюром, а деталі (капелюх, роги) – зеленою; внутрішня поверхня – насичено-зелена. Форму відтиснуто у формі (молдинг), звідси й назва 型物 (“молдингові”).

Декор і символіка:
Бик (牛) – символ працьовитості, достатку, землеробства й весни (образ “весняного бика”, 春牛); лежачий бик відсилає й до дзенського мотиву “пастуха і бика”. Крислатий капелюх (笠) додає ідилічно-сільського, “відлюдницького” настрою, суголосного естетиці чаювання.

Ознаки автентичності:
Автентичне жовте кочі-коґō класичної форми “каса-усі”, внесеної до уславленого рейтингу молдингових коґō, – предмет із виразним “чайним” статусом і впізнаваною іконографією. Бажаний і для колекції китайського кочі / карамоно-коґō, і для практики чайного дійства.