Походження: Аріта / Іматі (преф. Саґа) – колиска японського фарфору; таріль відвантажували з порту Іматі, звідки й пішла назва. Доба Едо, імовірно XIX ст.

Матеріал і техніка: порцеляна з підглазурним кобальтовим розписом (染付, сометсуке) – синій наносять до випалу під прозору глазур, тому він не стирається століттями. Пелюстковий, хвилястий край (輪花) робить таріль схожою на розкриту квітку.

Декор і символіка: у центрі – стилізований дракон (龍), що женеться за священною перлиною (宝珠). Дракон у східній традиції – верховна благодатна істота: сила, вода й дощ, удача та космічна енергія; полум’яна перлина – виконавиця бажань і символ мудрості. Мотив “дракон, що ловить перлину” означає прагнення досконалості й здійснення бажань.

Ознаки автентичності: на денці – сліди пічного припасу (目跡) від ручного випалу, а в центрі – благопобажальна марка, характерна для ко-іматі.

Про ко-іматі (古伊万里): так називають антикварну порцеляну з Аріти, яку в добу Едо відвантажували через порт Іматі. Саме звідси японський фарфор у XVII ст. вирушив підкоряти Європу, ставши жаданою розкішшю при дворах. Ко-іматі цінують за живий, вільний пензель і теплу «рукотворність».

Про марку «удзу-фуку» (渦福): “вихровий фуку” – стилізована спіраллю абревіатура ієрогліфа 福 (“щастя, удача”). Майстри Аріти писали це побажання швидким орнаментальним завитком, і сьогодні така марка — впізнаваний “підпис” ко-іматі доби Едо.