Походження та період:
Китай, династія Цін (пізній період), орієнтовно XVIII – XIX ст. Типовий виріб південнокитайської “народної печі”. Таке явище, як народні печі (domestic kilns, міньяо 民窑 – кит.) з’явилося у Китаї ще за доби Сун (X–XIII ст.), а у період пізнього Цін (XVIII – XIX ст.) набуло надзвичайно масовохо характеру. На противагу високоякісним імператорським печам (ґуаньяо 官窑 – кит.), народні печі були оріентовані на масове виробництво із невибагливими стандартами якості. Найімовірніше, піала виготовлена саме в провінції Фуцзянь (регіон Чжанчжоу / Міннань) де працювали печі, орієнтовані передусім на експорт морем, переважно до Японії. Це типова піала, що була виготовлена для для японського чаювання сенча (煎茶) та завезена в період ніідо (新渡, “пізній ввіз” – японська традиція що позначає імпорт з Китаю у період від пізнього Едо до раннього Мейдзі ( XVIII – XIX ст). Саме в цей період в Японії розквітла сенча-культура, під яку цілеспрямовано ввозили недорогий, “літераторський” за духом китайський народний посуд.

Матеріал і техніка:
Середньостінна порцеляна під прозорою глазур’ю; розпис виконано природним кобальтом під глазур’ю – класична техніка синьо-білої порцеляни “цінхуа” (青花瓷 qīnghuā – кит., або “сометсуке” 染付 sometsuke – япон.). Насичений, місцями чорнильний тон кобальту з характерними згустками свідчить про ручний розпис і нерафінований місцевий барвник. Фуцзянські та ґуандунські прибережні печі використовували місцеву каолінову сировину з більшим вмістом заліза, тому південнокитайська народна порцеляна сіріша, іноді жовтувато-сіра. Грубша, менш “скляна” на зламі.

Декор і символіка:
Головний мотив – “медака” (メダカ紋): дрібні рибки, стилістично накидані кількома вільними мазками пензля навколо стінок піали. Це лаконічна народна версія класичного китайського орнаменту “риби серед водоростей” (魚藻紋). У східній традиції риба (魚, yú) співзвучна зі словом “достаток, надлишок” (餘) – звідси побажання “щороку хай буде надлишок”, – а вільна течія риби у воді втілює даоський ідеал природності й невимушеності, суголосний естетиці сенча.

Ознаки автентичності:
Неглазуроване кільцеве піддонце з грубшою, швидкою обточко та слідами пічного піску; сірувато-блакитний, “цінбайський” відтінок глазурі з легким затіканням; спіральні сліди гончарного круга й сосок-завиток усередині піал; залізист темніі цятки на поверхні (铁点) – домішки заліза у глазурі; темний кобальт розпису, місцями майже чорнильний, із дрібними згустками характерними для місцевого, нерафінованого китайського кобальту. Усі ці риси підтверджують ручне виготовлення на південнокитайській народній печі в зазначений період.