Походження та період:
Японська сенча-порцеляна (京焼): на це вказують і характер виробу, і підглазурна марка формату “…製” (так підписувалися японські майстерні). За характером та станом – ймовірно доба Мейдзі (кінець XIX ст.).

Матеріал і техніка:
Тонка біла порцеляна з підглазурним кобальтом; розпис охайний, “кабінетний”. Форму виконано у стилі, що імітує бамбук – класичний матеріал для виготовлення дерев’яних чахе.

Призначення:
У чахе насипають відміряну порцію чайного листя, показують гостям, щоб ті помилувалися виглядом й вдихнули його сухий аромат перед заварюванням. Потім акуратно зсипають листя у вузьке горло чайника. Кожна деталь форми підпорядкована цьому ритуалу естетики і функції.

Декор і символіка:
По внутрішніх і зовнішніх стінках – медальйони-розети (団花 / 丸文) з квітами всередині (деякі – зі стилізованим квітковим “хрестом”, інші – з вихровим/”мереживним” заповненням), а між ними розкидані квіткові гілочки “зламаної гілки” (折枝). Символіка стримана, але благопобажальна: медальйонна розета означає повноту й гармонію (замкнене коло), квіти – красу, достаток і витонченість. “Розсипаний” характер композиції створює легкий, “дихаючий” патерн, суголосний неформальній естетиці сенча.