Майже на самій вершині гори Тон Фа Шань, що сягає 1500 м та є другою за висотою в повіті Ансі, зростають декілька старих закинутих чайних садів. Шлях до них починається на околицях одного з місцевих селищ, що розкинулися у підніжжі гори.

Піднімаючись схилами, можна побачити величезні площі, заповнені акуратними рукотворними терасами, на яких густо зростають типові для Ансі чайні плантації. Невисокі (рідко піднімаються вище коліна), дуже щільно посаджені чайні кущі утворюють суцільну ковдру, що прорізається лише технологічними стежками та скельним рельєфом. Врожай з них збирають механічно, декілька разів на рік, зрізаючи верхній шар новоутвореного листя. Вегетацію активно стимулюють добривами. Через інтенсивне культивування вік таких чайних насаджень ледве досягає 25 років. Після чого їх змінюють на нові. 

Просуваючись вище, подекуди можна зустріти чисті чайні сади, в яких врожай збирають, хоч і механічно, але лише двічі на рік, та зовсім не використовують добрив.

Ближче до вершини, там де схили стають крутіші, де збирати врожай стає зовсім незручно, знаходиться ціль нашої маленької подорожі — закинуті здичавілі чайні сади, так звані Huang Ye (Хуан Йе). Вік чайних рослин тут від 40 до 80 років, деякі вже виросли вище трьох метрів. Виглядають ці сади як суцільні хащі. Бамбук та різнотрав’я майже повністю закрили собою чайні кущі. Деінде видно прорубані в хащах проходи та розчищені чайні рослини. Це і є ті місця, де знову почали збирати врожай для майстра Ке. Саме тут і народжується сировина для цього по-справжньому унікального улуну.

Майстер Ке зробив цей тієгуаньїнь “без вогню” (без фінальної стадії пропікання на вуглях), та з легкою ферментацією. Тож цей “зелений” улун – представник стилю Qing Xiang (“Чистий” або “Свіжий Аромат”) – відносно сучасного стилю виробництва чаю тієгуаньїнь, що набуває все більшої популярності. Цей чай зможе не тільки підкорити серця шанувальників улунів, а і не залишить байдужими адептів високоякісних зелених чаїв та шен пуерів. 

Відсутність фінальної стадії пропікання не робить технологію виробництва цього чаю простою. Після ручного збору листя пройшло близько 20-ти послідовних технологічних процесів. Всі вони потребували максимальної уваги досвідченого майстра. Адже одна невелика похибка може суттєво вплинути на фінальний результат. Ось чому з однієї і тієї самої сировини легко може вийти три різних улуни з трьома різними цінами. 

Однією з ключових виробничих стадій є Yao Qing. Це протрушування листя в дерев’яному барабані, під час якого запускається процес часткової ферментації краю чайного листа. Це надає майбутньому чаю його незабутнього квіткового аромату та утворює характерний червоний край (Hong Bian). 

Усі інші, насправді, не менш важливі етапи проходять під повним контролем майстра та повторюються до настання необхідного результату: Lian Qing – підсушування, Wei Diao – підв’ялювання, Rou Nian – скручування, Bao Gou – обертання в тканину, Su Bao – стискання в тканині, Pin Ban Rou – скручування в тканині, Guo Huo – сушка, Da Shan – протряхування. 

В самому кінці відбувається сортування для прибирання гілочок, яких в здичавілій сировині дуже багато, через складний та ручний збір листя (до 40% від загальної маси).